Далекий я від Тебе, у ці дні,
Хоч визнаю, що Ти таки існуєш.
Святкують Пасху люди навесні
По – різному, готуючись, святкують.
А як я сам збираюся стрічать
Твоє, Христос, розп’яття й Воскресіння,
Коли на серці, як тавро, печать
Мого страждання та мого горіння?
Болить Моє! І тіло, і душа.
А спокою від цих страждань не знати!
Не в тому річ, що в касі – ні гроша,
Не в тому річ, що ніяк святкувати.
А річ у тому, що не маю я
Отого непоборного стремління
Звертатися до Тебе, Месія,
Зануритись безмежно у моління.
Не вмію, чи не хочу? Мов паркан
Між мною і Тобою звела доля…
Не вірю, що ця мука – Божий план,
Не вірю, що ця мука – Божа воля!
Бог – є любов! Любов – це є добро.
Радість життя, яка не має краю!
Чому ж тоді ношу оце тавро,
За що життя жорстоко розпинає?!!
У кожного з людей свій власний хрест,
Своя Голгофа і своє розп’яття.
Хоч не зрівняти наше і Твоє
Бо несумісні два оцих поняття.
Ти, як Людина, не грішив ніяк.
Ніс на собі гріхів чужих примару
І щоб від них очистити всіх нас,
Себе віддав на тортури, на кару.
Сад Гефсиманський. Твоя чорна ніч.
Природний жах перед початком муки.
Там виступив з чола кривавий піт,
Здіймалися до Неба Твої руки.
Ти знав про все. Ще Сатана шептав,
Про марну жертву та невдячність нашу…
Ти переміг! Як воїн, знову встав,
Із рук Отця прийнявши страшну чашу!
А обрані Тобою, у цей час,
Безпечно спали… сни звичайні снились…
Щоб вимолити сил Тобі в запас,
До Бога не звертались, не молились…
***********
Такі ми, - люди! Ти нам все простив.
І досі терпиш беззаконня наше…
Пересторогу людям озвучив
Про те, що зло між нами не назавше…
Ще буде суд. Прийде нежданий він.
Як тать лихий приходить в темні ночі…
Лунатиме наш плач зо всіх сторін,
Та нас ніхто почути не захоче!
Біля дверей Ти дозволу просив,
Аби ввійти у кожну нашу хату…
Як грішимо у міру свої сил,
То будемо нести за все відплату!
Далекий я від Тебе у ці дні.
Грішу, бо на цю долю нарікаю.
І від думок, які завжди сумні,
У світлий світ Поезії тікаю.
10.04.2015 12:47
Любий колего в ваших словах вся ваша сповідь перед Господом,нічого не втрачено,ніколи не є пізно поєднатися з Всевишнім.Він завжди нас чекає,як рідний батько своїх дітей.Тільки треба переступити межу,повірити у свою любов до нашого Творця.
dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам за сердечний відгук, за увагу! Я писав про те, що на дану мить є у моїй душі. Гадаю, перед Богом не злукавиш, не напустиш туману. Самообман цілком можливий у людини. Можливо, я у чомусь помидляюсь, можливо з часом все стане на своє місце, а поки що те що є...
Любий друже, Раз ТАК пишете - то не такі вже й далекі!
"Во дни благополучия пользуйся благом, а во дни несчастия размышляй; то и другое соделал Бог для того, чтобы человек ничего не мог сказать против Него" (Еклезіяст 7/10)
Хоча насправді - Він є Любов, і Терпіння, і Милосердя, і не насилає ніякого нещастя чи муки. Щиро бажаю вам терпіння!!
dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую красно Вам! А терпіння і справді потрібно багато. Лікування вже немає, а хвороби як гриби після дощу!
Дуже проникливо і глибоко. Думаю, що це і є погляд Бога.
