ми так легко зрікаємось слів сказаних ніби в похміллі
може справа у тому що вірші як сни - усього лиш варіанти можливих приреченостей?
якщо після чергової з твоїх внутрішніх воїн я вцілію
то тільки тому що була не єврейкою..
видряпуєш нігтями літери за які можна бодай учепитися
струною знаку питання до хрипу здавити горло
а між тим твоє серце все більше схоже на окраєць житнього хліба
зсередини поростає цвіллю..
і не мені виправдовувати відсутність тепла кліматичними змінами інфляцією чи дефолтом
сором'язливо ховаючи пальці голі як віти дерев щонайглибше в кишені
як тільки тінь птаха лопоче у шибку крилами стукає дзьобом
замість того аби відчинити їй
я опускаю жалюзі..
але що ми можемо протиставити відстані довшій за коридори між люстерок?
я відбиваюсь в твоїх очах відбиваюсь в твоїх очах відбиваюсь
і стаю дедалі ліричнішою майже святою
від цього болю..
