Заметіль завіває навкруг,
Гаснуть зорі й тепла вже нема.
А у мене є справжній друг.
І не 7, і не 5, і не 2.
Він один, але справжній він,
Сумніватися в нім дарма.
Якщо горе – за 5 хвилин він вже руку свою простяга.
Ось такий він у мене один.
І не 7, і не 5, і не2
Завиває метіль в вікно.
І на вікнах малює вже фон,
І заметені стежи давно,
Та тримаю в руках телефон.знову друг
Зігріває словами
Сліпить променем спогадів знов.
І в майбутнє мене окунає.
Огортає легеньким теплом.
І не страшно ні грому, ні зливи.
Ані блискавки, ані дощу.
В мене друг є , і ми щасливі.
Ми цінуємо дружбу свою.
