Не можна йти вперед, повернувши голову назад.
Є велика ймовірність, що не туди зайдеш.
Така шизофренія.
Жадан
Скажи мені, любий, чим пахне той Київ?
Бо я скажу - болем, обпаленим листям...
Бо я скажу - зрадой, а часом - і кривдой...
Тож нащо так тягне мене в тоє місто...
Приїду - і сльози.. Прибули раніше...
Як знали, що буду, чекали, либонь.
Ніхто не почує, ніхто не вколише,
Ніхто не зігріє замерзлих долонь.
"Привіт, я вже поруч, десь біля Подолу..."
Та тільки не ти тепер мій адресат...
Вкажи мені, любий, дорогу додолу,
Лише не дивись, як ці руки тремтять.
Приїду - і холод. З вокзалу в обличчя...
"Не твій це є дім!" - прошепочуть вітри.
"І він - теж не твій!" - голоси потойбіччя.
Не мій це є дім.. та і він теж не мій...
