Заглядає місяць у віконні рами,
Пестить та лікує на асфальті шрами,
У повітрі чути тиші глибину,
Місто прокидається зі сну.
Тягнеться дорога, мов німа струна,
Ніби в цілім світі є лише вона.
Вже затихли звуки з вулиць і дворів,
Чути тиху сповідь ліхтарів.
Розливають срібну музику фонтани,
Позують велично статуї-титани.
І щоразу в місті у часи нічні
Мерехтять замріяно вогні.
Велетні-будинки не втрача надії
У пітьмі незрячій бачуть свої мрії…
Та відгонить ранок сутінків стіну,
Люди прокидаються зі сну.
