Хоч ручка напише простори мене,
Але розум побоїв душі не мине.
Лишиться щось, хай бодай камінець,
Застряне у серці і біль напростець
Поведе у глибини пліток і доносів,
Чекаючи нових людських покосів.
І що, коли скажуть, що ти є не ти,
Несхитнусь і не гляну у злобні понти.
Не хочеться бачити захеканих чар,
Коли у душі не вогонь - лише жар.
Хтось покличе в дарунки зігріті теплом,
А в дарунках оскверниться їхній облом.
Хто ж тоді ті, хто названі хтось?
У пам'яті їх я збираю, ось-ось.
То думки не погані й не зовсім хороші,
Вони про багаті і збіднені гроші.
Залишає "бабло" у душі камінці,
Хоч, на диво, вони лишень папірці.
Сьогодні їх досить, а завтра - нема,
На горло наступить холодна зима.
Покалічить язик тієї розмови,
Розіпнеться зола нестатків й промови.
Намалюється щастя з козлом і без рогів,
Зачнеться есе невблаганних порогів.
Та ну їх до дупи ті нарвані гроші,
Бо для них порівняння - незлічені воші.
Навіть для грошей покірна любов,
А де тоді серце? А де Божий зов?
Як кажуть, любов навіки не зла,
Хіба можна за гроші полюбити козла?
Хтось тільки за. Хтось, може, й ні,
А боси за "бабки" полежать й в труні.
Усе бо підвладне грошам у цім світі:
Пройдисвіти, лярви і бари зігріті.
Купляється щастя за мішок чи за два,
Купується й смерть, а за нею й труна.
Де правда, де кривда, очі, дивітесь,
Бо без "бабла" нема й де зігрітись.
Сидить Баба Ліда й збирає АК (47)
Моя мораль байки, друже, така:
Театри й дороги у світі життя,
А блукаючий з грішми прийде в забуття.
Копни у дупу замурзані гроші.
Зароби їх шляхом чистим, хорошим.
А не хоч бути чистим, то будь, як свиня,
Бо гроші, то попіл, то лише фігня...
24. 11. 2006 р.
Автор: Олег ГАВРИЛЕВИЧ.
ID:
572910
Рубрика: Поезія, Байка
дата надходження: 08.04.2015 14:13:55
© дата внесення змiн: 08.04.2015 14:13:55
автор: Oleg Gavrilevich
Вкажіть причину вашої скарги
|
