Догорають вогні на примарних мостах Мірабо
і виходять з води гостродзьобі химернії риби -
виглядають з вологих лускатих сріблястих авто,
в декольтованих сукнях...Боа... Діамантах... Жабо...
У дірявих губах - риболовні гачечки із хлібом.
І читають з афіш. І сідають на березі, бо
у програмі сьогодні - печальний добродій Сла Бо.
У програмі "Увага! - стрибає добродій Сла Бо!"
(він вже - бачте - дозрів, його серце повнісіньке криги)
просто в темряву річки - з перилець моста Мірабо...
Я зніму свій плавник, я покину свій офіс і Дно...
(бо Директору Дна теж кортить і видовищ, і хліба)
Ген - добродій Сла Бо допиває прощальне вино.
Нетерпляче ведуть плавниками фарбовані риби.
І лунає із натовпу:
- Ну ж бо! Давай-но! СлаБО? -
бо добродій завмер на перильцях моста Мірабо...
Він кохає... Кохав... Та кохання - минуло давно.
Його очі - сумні. Його серце - повнісіньке криги...
Хлюп!
........хлюп......
да... оригінально.... все оригінально
уляна задарма відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та ні ...думаю - якраз і не дуже... та хотілось якось від реальності відірватися.. а та реальність,що написалась - якась теж хм химерна надто... і синтетична трохи
дякую Вам
бо Директору Дна-захотілось! ми ж не будемо знімати свої улюблені плавники тільки тому,що йому ТАК захотілось...
P.S.Улянка,не хворій...виздоровлюй пошвидше!
уляна задарма відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
чомусь одразу згадались дві пісні гурту Королівські зайці- Під мостом Мірабо , та Мертвий Півень - Ми помрем не в Парижі 
ми ж не будемо знімати свої улюблені плавники тільки тому,що йому ТАК захотілось... 
