Дебальцево... І холодом по шкірі,
Бо, знаю, не усі ще у безпеці.
Полюють на людей людинозвірі,
В них "Гради" і "Тайфуни" замість спецій.
І не одна вже на колінах мати
Стоїть перед іконою святою,
Щоб Бог порятував її солдата,
Який за Україну став до бою.
І не одна дружина молить Бога,
Щоб чоловік не втрапив у халепу,
Щоб вивела коханого дорога
З кривавого смертельного вертепу.
О, Мати Божа, захисти, я прошу,
Ти сина, чоловіка, татка й брата,
Хай та лютнева снігова пороша
Їх приведе живими в рідну хату...
3 тис. вбито, багато поранених, полонених... Але цікаво інше: ополченці, чисельність яких менше зуміли організувати оточення "Дебальцевського котла". Що за "стратеги" в українських штабах сидять?
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, Любонько! В саме серце! Вчора племінник вийшов з оточення живим, дякуючи Богу!
А скільки там злягло?!
Чи розплатяться колись ці виродки-душогуби за смерті і скалічені долі невинних людей?!
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сльози на очах,
молитва на устах
і серце, мов той птах, тріпоче.
Почуй і захисти,
це можеш тільки Ти,
Святий небесний Отче.
і від вашого вірша, теж мороз по шкірі
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цілий день то плачу, то тремчу... Племінник десь там, навіть не має можливості сказати де саме...