На фотографії так славно
Ясніла посмішка чужа.
Здалося, буцімто недавно
Вона моделлю тут була.
І вже душа горить думками:
Що з нею сталось, чи жива,
Звела з чим доля: зі сльозами
Чи одягла в мережива?
В очах сховався сум прощальний,
На смуток посмішка лягла.
Хто він тобі у мріях давніх?
Можливо, та любов пройшла…
Та, певно, так, чужинко мрійна,
Прекрасне все єство твоє.
Любов примхлива чи спокійна
В тобі чекатиме мене.
Я – пілігрим, в твоїй оселі
Свій оставляю оберіг.
Із мандрів дальніх, невеселих,
Вернувшись, припаду до ніг.
