Вікно. А за вікном ліхтар
І прогнуті від снігу віти.
На підвіконні горять квіти.
У дзвони бемкає дзвонар.
В морозній димці куполи
З душі тривогу витісняють.
Повільно дзвони замовкають,
Навкруг все в тишу одягли.
Легкий, лапатий сніг мете,
Пушистим падає на руки,
Такі тремтливі від розлуки,
І тішить холодом тебе.
Як струмениться білий сніг!
Він ніжно падає на вії,
Твої улещує надії
Та вірно стелиться до ніг.
У ніжнім захваті глядиш
На мене з-попід вій сріблястих,
Тримаю, не даю упасти,
Бо торопко вперед спішиш.
А сніг летить, пухнастий сніг,
Так ніби провалилось небо.
Щасливі ми йдемо до тебе.
І сніг сміється нам услід.
