Про нього складено міф не один,
Герой, чия велич сяє, як сталь.
Могутнього Зевса й людини він син,
Серце його чисте, мов кришталь.
Геракл народжений стати царем,
Та Гера не пробачила Зевсові зради,
На Еврисфея чекає гарем,
Гераклу ж не має навіть поради.
Доля героя спіткала тяжка,
Під владою лиха приречений жити.
Ноша Геракла непомірно важка.
Маючі силу, глузливість терпіти.
Та вічно не треба цю кару зносити,
Домовився з Герою Зевс-покровитель.
Здатен себе Геракл славою вкрити,
А потім ввійти в божу обитель.
Мав Зевсів син заради подвигів жити.
Після дванадцяти волю здобуде.
Як доведе, що його не схилити,
Еллада його вже не забуде.
Гера сама на те не чекаючи,
Гераклу підносить безсмертя у дар.
Буде нестись, тепер не спиняючись
Героя Олімпу зоряний жар.
Ще у колисці хлопчик малий
Показує, що він не просто маля.
Душить голіруч великих двох змій,
Й бавиться далі те немовля.
А роки все йшли, Геракл зростав,
Воїни-люди йому вже не рівня
Та силу свою він сам ще не знав.
Доля ж його на небі, в сузір’ях.
Волей богів заслан до Фів,
Виклик кидає царю Орхомена.
Глашатаїв його позбавив носів,
Життя припиняє царя він напевно.
Герой не зостався зовсім без дару.
Після війні Креонт – фівський цар
Віддав за Геракла принцесу Мегару
Та герой наш зазнав шаленства удар.
Все ще ворожа до Зевсова сина,
Гера Гераклу шле люті припадки
Вбивши сім’ю, у Дельфи він лине.
Про минуле життя зостались лиш згадки.
Оракул віщує волю богів.
Геракл повинен коритися брату.
Повернеться знову він у Тірінф.
Повинен він стати героєм завзятим.
погано мені треба віршів
