За тихим вечером печалі,
Блука та пташка молода,
А в серці гомін гомін бється,
В душі листи всі розрива,
І так безжально все розривала,
Немов нема там майбуття,
Кохання щире так тримала,
що вмить його нема.
За тихим вечером печалі,
Та пташка знов була сама,
Кохання щире не тримала,
І не шукала майбуття,
І лиш холодними вітрами,
Блукала пташка та сумна,
Думками інколи шукала,
Розірвані листи без майбуття.