Все – як завжди: те ж небо вечорове,
І ніч прозора… З неба лине світло,
Холодне, таємниче, загадкове…
Співають пта́хи за вікном привітно.
Та ось раптово відчуття з’явилось,
Якесь незрозуміле і приємне:
Здалося, що з тобою я зустрілась, –
Це в пам’яті відбилось достеменно.
Обличчя, очі, стан – усе так явно!
Крилом торкнула ніжність стиха душу
І обняла теплом; такому стану
Я здивувалася, признатись мушу.
На мить, немов міраж, сплив образ рідний.
Сама не знаю, як оте все сталось,
Що в ніч оцю прозору, тиху, світлу
Я, мабуть, випадково закохалась.
04.09.2010 р.
