Вулицями Франкового міста
Я йду на зустріч землякам своїм.
У бурхливій суєті минають мої літа.
Заховалась історія у крилі твоїм,
А Франко сумними очима
Споглядає на перехожих отих;
Його постать, немов з картини
Огортає теплом людей простих.
В очах лиш слова: "Не сумуйте,
Мої земляки! Не таке пережили
Прадіди наші й діди.Не тавруйте
Своїх святих імен - ми ворогів переживем".
Вулицями міста Франка
Я йду раннім ранком,
У них пролітає моє життя,
Кожний день, прокидаючись на світанку,
Бачу рідних, знайомих, братів і сестер
Усі ми в місті одному, як сім"я!
Час смуток з лиць наших зітер
І тепер ми живемо во Франкове ім"я.
Івано-Франківськ, ти наш сивий
Батько, що схиливсь до Карпат зелених!
Довелось пережити не один час бурхливий
Тобі в роки лихоліть воєнних.
Тебе, місто Франкове, нащадки славлять талановиті,
Хоча порозлітались вони, як солов"ї
В усі усюди, але твоєю мудрістю оповиті
Прославляють безмежні твої краї,
А ти все тут зі своїми
Вірними доньками, прудкими,
Повноводними сестрами-річками
Вже четверте століття разом з ними.
Івано-Франківськ, ти гордість моя
І надія, з тобою затишно я мрію,
З тобою проліта моє дитинство.
Мій батьку, я тебе лелію!
30.04.2009 р.
