Моє життя - РЕАЛЬНО дивна штука.
Я щось роблю, зовсім не розумію, що, для чого.
Те, що я відчуваю - не відчуває більше ніхто. Те, що відчувають всі - не відчуваю я.
Давно не ставлю собі питання, чи це нормально, чи я нормальна.
Нє, звичайно.
Питання в тому, що з цим робити.
Напевно, в цьому має бути якийсь сенс? Має бути якийсь сенс.
Ну мені зовсім пофігу до моїх екзаменів, оцінок, де я працюватиму, скільки зароблятиму, навіть частково пофіг, чи знайду "о велике кохання".
О БОЖЕ, та робіть що хочете, тільки відчепіться від мене і дайте мені подумати про...
Про що?
А от це вже справді тяжко пояснити так, щоб хоч приблизно було зрозуміло.
Але нє, чого ж
...
