Живемо ми – ні грішні, ні святі,
І кожен дума: гарна я людина.
Але буває мить така в житті,
Яка свою дає усім нам ціну...
І вочевидь, що саме в мить таку.
Влетіла в укриття до них граната.
І вже життя його - на волоску.
А поруч ще чотири є солдата...
Шматок металу – й цілих п’ять смертей.
Чи не великий ворогу дарунок?
Ще жить, любить, виховувать дітей,
І не смакує смерті поцілунок...
Жбурнув подалі злий залізний лом.
А той – вогненним спалахом розкрився...
Та Ангел затулив його крилом -
І врятував.... Хоч трохи забарився.
Тож він – живий, і дивиться навкруг
Серйозним і добрими очима.
В бинтах культяпки має замість рук.
А ще - орлині крила - за плечима...
