Та ніхто не має гадки, що ми в Пеклі прості гості.
Та ніхто не має гадки, що ми тут прості туристи.
Кожен день нас зустрічати їм не вистачає злості,
бо вони такі голодні, їм так хочеться нас з*їсти,
шматувати наше тіло, ласувати кожну кістку,
пити кров нашу гарячу і не відчувати дні;
щоби в день один прекрасний не отримать «гарну» звістку,
ті поллють нас всіх водою, щоб не були ми брудні.
Ми гріхи свої творили там внизу, бо бачте можна,
але правил не читавши кожен другий помирав.
І хоч волю нам віддавши за красу, що мала кожна,
ми ту "волю" не приймали – Він до спальні забирав.
Виживали лиш сильніші. Нас зосталось дуже мало.
Ми забутті, не шановані. Ми вмирали по весні.
Повернувшись ми додому — нас тут більше не тримало.
Ми хотіли йти до Раю, але там не нам пісні.
Та ми ж були прості гості, ми ж були прості туристи,
ми повинні були з вами опинитися в житті!
Та попалися на долі нам прості авантюристи.
Через них тепер до Пекла нам простелянні путті.
17.05.2013р
