І згорає те світло у вікнах..
Вітер пута світле волосся..
Я твоїми руками умита..
Чуєш тільки шум з-під колосся.
Відчуттями – то просто над повінь,
На обличчі – не пройдений сум.
Вже відбулась у твоїм відлунні,
Написала вже безліч тих дум.
Відчуття, наче скрегіт між пальців..
Коли ж стане питання на край?
Загораюся знову рум’янцем
Пролечу, утечу, ти ж - гадай.
Ще раз скаже, та знову в повітря,
Випускаєш сто марних надій..
А вона ж знову змінює сукні
Пролітає між мирних подій..
А від так нам живої води
І три слова поміж переплети..
Десь там міцно ще зв’язані ми..
Ні тобі, ні мені не долати
Щось так дзвінко і млосно звучить,
Наче дощ на долонях ранить.
Щось у серці на дивну мить..
Затремтить, але знову градом.
Залетить, проспіває і знову
Вирвучись полетить у вирій
І залишить обом нам трьох слів
Голос тихий, і ніжно надійний.
