Твій слід дощами чисто змила осінь…
І як тепер повернешся назад?
Лише привіти горобці приносять –
Пожовклі піктограми на листках…
А я тебе сьогодні намалюю
На запітнілім склі тремтінням вій…
Промінням свічки темряву схвилюю,
І стану вічним вогником у ній.
Крізь сніг і час, з доріг сумних воскреслий,
Відпустиш пам'ять давній слід шукать.
А я, прозора, у краю чудеснім
Піду достиглі спогади збирать.
І там, у тиші золотого саду,
Без смутку, без розпуки і жалю
Чекання пригадаю в листопаді
І біль терпкий повільно пригублю.
Заблуканий, ти здіймеш очі в небо,
Застигнуть на вустах густі слова…
Не клич мене… Солодких мук не треба…
Вже відболіло… … ore, more, a*…
*З лат. Amore, more, ore, re- «любов, характер, слова, дії»
рада бачити 
