Вночі життя щиріше. Кудись зникають наші маски, способи розрахунку, життєві позиції. Ми стаємо чистими. Табула раса. Дошка, на якій варто писати мрії, вимальовувати зневірені надії. Ніч - вірний друг. Така вона по-світлому темна, спокійна. Думки в головах грають в квача і шукають крайнього. Серце надає достовірну інфу мозку, підштовхуючи до необдуманих дій вже зі світанком. Вночі ми завжди щось собі обіцяємо : Вона вже завтра прокинеться о 5 на пробіжку, буде усміхнена і не проклинатиме стильну композицію будильника; от Він подзвонить тій, яку так по-дурному образив, купить букет ромашок і заспокоїть серце. Ці обіцянки знаємо лише ми і Ніч. Ніч не має ґатунку. Вона ж бачила і не таке. Лише скільки сліз вона витерла, скільки картань намагалась заспокоїти зоряним небом, скільки поезій подарувала людям. Ніч справжня. Вона вже так давно щира і вірна, з увіковічненою надією на світанок.
