Ох, як страшно нам, панове,
Жити в час перебудови, –
Розлетівся вщент весь світ старий.
– Наш народ тепер хазяїн! –
Від Москви і до окраїн
На усіх язи́ках все кричить.
Ми ганяємо з торба́ми,
Нас засипали словами,
Від яких вже пухне голова:
«Вчися, вчися, ще раз вчися!»
І, куди не повернися, –
Все – слова, слова, слова, слова.
– Ми історії не знали,
Не в той кут ми вас загнали, –
Каже нам наш рідний апарат.
– Ми тепер все врахували
Й будем далі керували,
Бо у нас нема путі назад!
Раз платформа, два платформа,
Раз реформа, два реформа,
«Раз словечко, два словечко, –
Будет лесенка».
Комсомольці, комуністи,
Неформали, екстремісти, –
Лебідь, рак і щука тягнуть віз.
– Ми не хочем директиву,
Нам давай альтернативу! –
Швидко нахапались нових слів.
Всі сміливо скачуть в воду,
Та ніхто не знає броду, –
Приказка ця зовсім не нова́.
Всі говорять і говорять,
І говорять, і говорять.
Все – слова, слова, слова, слова...
22.06.1990.
