|
Козацькому роду нема переводу
Я надіну вишиванку
І пшеничного бриля,
Стану першим на фільварку,
Вдавить жаба москаля.
Начепив косоворотку,
На пеньок натяг картуз,
Тяпнув зрання браги сотку –
Й ходить мов козирний туз…
Відвертаються дівчата
І коцюбляться баби,
Гомонять він не початий,
Шепчуть ще й на той слабий.
Намащусь одеколоном,
Розставляйте кралі ніс,
Стану вмить Ален Делоном,
Візьму приступом Париж.
Нащо мені ті Рязані,
Псков, Ростов чи Вологда́,
Де москальки ходять п’яні,
Пахне брагою муда.
Лишусь ліпше на фільварку,
Вивернусь на черені,
Мов циркачка, моя Галька
Поскакає на мені.
Не дівчина – громовиця,
Має блискавку-станок,
Кавуни тверді, мов криця,
А моторна, мов в’юнок.
Нароблю дітей багато,
Слава Богу маю чим,
Я по цьому пішов в тата,
Тато носить відра ним.
Часто гарні молодиці,
Його кличуть ладить лаз,
Чи повісити полицю…
Все чин-чином кожний раз.
Якось їхав до столиці,
До міністра бить чолом,
Хвилювались молодиці,
Виряджали всім селом…
Так-що я кругом у тата,
Ну, не брешуть же жінки,
А у нас жінок багато,
Та й красиві, мов квітки.
31 жовтня 2014 року
ID:
533753
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 31.10.2014 18:23:28
© дата внесення змiн: 31.10.2014 18:23:28
автор: Микола Паламарчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
Ну П.Глазовий. Цікаво, тато у міністра бив чолом чи "чин-чином" 
Мені дуже сподобалося. Правда! 
