Запахи льоду в моїй езoртериці
Серце калатає, птахи в істериці
Закладки в книжках здають широту
Ми моряки, а лід вбив доброту
А сюди навіть заходили люди
Доки я набирав гори у груди
Роздавав роутером сигнали щастя
Траплялось, тонув у власних зап'ястях
Запахи льоду і в ранах сода
Бляха, моряки в моїх венах
Ода собі, за винагороду
Бляха, море у моїх генах
Мертве море, пробач, що убив тебе, і розмір вірша
А легені вкриті трав'янистою рослинністю
Трави серпня без серпу і молоту, а з первинністю
Я первинний, а ти? Це має для тебе значення?
Сповільнюєм кадри і до побачення
Ну і забудь за все, їдем автостопом вперед
