Чернівці,
Мов на руці,
Маленьке, затишне - тшш…
Чорнобривці
Рясніють – квітучі каски!
Скажіть, будь ласка,
Це, справді, казка?
- Так, звісно, просимо радо!
А ви?..
- А ми із Кіровограда!
…Вечірня прогулянка втомленим кроком,
А хочеться всього торкнутися оком:
Манить історія, архітектура,
Живі будівлі, жива культура.
Місто дихає, місто думає,
Місто ЖИВЕ!
…А моє?..
Дивуюся-чаруюся цим дивом,
Адже це МОЄЇ країни місто-дитина.
А далі
Міські деталі:
Смітники на кожному кроці,
Кав’ярні у затишному потоці
І квітів багато-багато,
Мов місто убралось на свято!..
Кадрами спогади переглядаю,
Немов це хороший сон,
Знаю: приємно, а слів – не маю…
Лиш сповідь до лона ікон.
У полон беруть Чернівці
Душу!
Тим, чого не вистачає,
Тим, чого хочеться,
ВДОМА, -
Красою, щирою, простою,
Нахненною,
Може, для когось – буденною,
А мені Резиденція –
Творча есенція:
Я така Герміона
В обіймах коханого Рона
Приїхала в Гоґвортс
На філіжаночку чаю,
А потім назад – і дива немає…
Хоч, ні воно, є
І чекає на інших,
Хто так, як і я, ловить в просторі вірші,
Хто марити буде наприкінці
повернутись у ЧЕРНІВЦІ!...
22.10.2014
ID:
532045
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 23.10.2014 23:21:47
© дата внесення змiн: 23.10.2014 23:21:47
автор: Ганнуся Дудник
Вкажіть причину вашої скарги
|
