Червоне яблуко упало -
То наче сонечко моє,
Куди ж ти, літечко кохане,
Ти зачекай, зажди мене.
Куди ж ти знов летиш бездумно,
Немов той вітер край села,
А я біжу, біжу та марно,
Тебе і сліду вже нема.
А як же мрії, наші мрії,
Що вечір нам нашепотів,
Натхнення, зорі? - Буривії!
Ти по собі лиш залишив.
І вже туман спустивсь над лісом,
І плавно суне до ріки,
То не туман, а то завіса,
Завіса осені, прости.
І знов в холодний день осінній,
Вмостившись м"яко край вікна,
Я знов згадаю тепле літо,
Я наче з ним і небула.
