Бажання зводить з розуму мене,
І адекватність не стримує, той опір,
Ти та чарівність, і та примха,
Що зводить, день у день мене.
Ти та прекрасність, ти є бажана,
Заповнивши, те місце в моїх думках,
Ти розум мій завоювала,
Ти не пускаєш, аби як.
Ти наче вітер невгамовний,
Тебе не зловиш просто так.
Ти є прекрасна, ти є жадана,
І душу мою ти забрала.
Але візьму, візьму тебе,
Я ніжно, своїми руками,
І завоюю я тебе,
Як ти мій розум завоювала.
І час, той мудрий вже іде,
І з кожним днем, я йду до тої цілі,
І ти та ціль, і я знайду,
Тебе, де й б тільки ти не була.
