Каже старий батько: «Слухай мене, сину,
Як помру, лежати хочу там, на Україні,
Синє-синє небо там над головою,
Там, де похилилися верби над водою,
Там, де віють ві́три понад берегами,
Там, де ідуть до́щі над тими верба́ми,
Там, у горах синіх тихо я спочину,
Ляжу в землю рідну... Поклянися, сину!
Ти не пам’ятаєш, сину, злі часи і темні,
Як топтали нашу землю орди чужоземні,
Заревли гармати, засвистіли кулі,
Страшно й споминати дні давно минулі,
Син пішов на батька, брат пішов на брата,
Мабуть, споконвіку та земля прокля́та,
Розкида́ла доля нас по всьому світу
Розійшлися з України сиротами діти…
Хто вмирав за партію, хто за Батьківщину,
Хто прави́й був, хто непра́вий, Бог розсудить, сину.
Тяжко на чужині віку доживати…»
Син заплакав гірко: «Не вмирайте, тату!»
Не дуй, не дуй, вітре, понад берегами,
Не йди, не йди, доще, між тими верба́ми,
Не стікай сльозами, синє-синє небо,
Не журися, земле, син летить до тебе...
4.03.1991
Пісня «БАТЬКІВ ЗАПОВІТ»
https://www.youtube.com/watch?v=dFv_QxwEs5A
ID:
530472
Рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата надходження: 17.10.2014 09:44:23
© дата внесення змiн: 17.10.2014 09:44:23
автор: Олександр Шевченко
Вкажіть причину вашої скарги
|
Ви не родич нашого Генія?
