- Ой, куди ж ти прямуєш, мій жовтню,
Що везеш на скрипучій гарбі?
Що шукаєш в годину вільготну?
Чом не спиться під дощик тобі?
- На базар я городину всяку
Людям добрим продати зібрав:
Хай купують, кому що до смаку,
Лиш би грошей хто дядькові дав!
Бо пора вечорниць забуяла,
На Покрову вінчання підуть –
Мені ж грошиків треба чимало
На весільну п’янку каламуть.
Тож спішу: є ще діла доволі,
А мороз вже у двір загляда.
Приберу, що зосталося в полі –
А цей дощик мені – не біда!
В омшаник я ще бджіл заховаю,
В клунях збіжжя усе просушу,
Щирозлотний наряд я до Краю
Принесу і на вітах лишу.
Нехай людям листочки багряні
Сонцем гріють в зазимки мої,
Дріма ліс в золотому жупані,
Та опеньки дарують гаї.