Пізня осінь. Прохолодно й сиро.
Над землею стелиться легкий туман,
І висять над містом хмари низько,
Як суцільний сірий дах із полотна.
Під ногами скрізь брудні калюжі,
Голі всі дерева і кущі стоять,
Світ на чорно-біле фото схожий,
Лиш подекуди сухі листки тремтять.
Перші заморозки на світанку,
І вкриває воду чистий лід тонкий, –
Та удень він швидко-швидко тане,
Тільки б сонечко пробилось крізь хмарки.
Сонячно – повітря кришталеве,
На землі химерні тіні від дерев,
Острівцями бурі всохлі трави
Зрідка зеленіють поблизу джерел.
В цих місцях в осінній день погожий
Зелень молода нагадує весну,
Лиш пташок відсутність співу може
У реальний вимір мрії повернуть.
Рано сонечко сіда й не світить,
День короткий, темна і холодна ніч,
Сильний дощ, пронизуючий вітер, –
Хочеться в кімнаті у теплі сидіть.
Хай би вже зима скоріш настала
Із легким морозом, випав срібний сніг,
Щоб картина сіра помінялась
І пухнастий білий пласт на землю ліг…
31.10.2012 р.
