Ти не запитаєш у чому річ,
Так довго триває ця ніч,
Із смертю стояти пліч-о-пліч,
Ти й без питання не дізнаєшся у чому річ.
Часто бачити, як вмирають люди,
Потворно...вбивають усюди,
ВідчуваючиЮ як болять груди,
Бо люди не люди...люди паскуди.
Мені залишилось не мало,
І загоїть тіло моє рану,
Я так хотів побачити кохану,
Завтра вже не скажуть "Добрий ранок!".
Ця ніч остання,
Не має кохання,
Ця ніч не довга,
І я в ній потвора.
У цьому світі пагує зло і зрада,
Можливо земля буде рада,
Бо прийме холодне тіло моє,
Вже не жваве...не живе.
Я хотів зробити багато добра,
Та зло запанувало у мені,
Я перестав вірити в Бога,
Та ненавидіти записи святі.
