Небес прапори майоріли у вічності,
Будинки горіли у світлі зірок,
Я в спогадах ще не зберіг наші цінності,
І очі блукають в плеяді стежок,
У нас вже вітрила осінні розкидано,
У тебе ще сонце блукає в тіні,
Твій погляд блищить від бажання софітами,
І серце співає природі пісні,
Не бійся обману в секундах без дихання,
Життя не втрачає ціни між людей,
Зникають щоденно заплутані віяння,
Що вітром солодким виходять з грудей,
Приходить твій образ у перли одягнутий,
І ніжно в обіймах ховає від всіх,
Нам мало до вічності думкою прагнути,
Ми мали залишити в пам'яті слід,
Ти сон називала душевними ліками,
Вкриваючи спогад в земне полотно,
І радість розкинулась чорними ріками,
І полум'ям хижим іскрилась любов.
