Майнула сполохом
Яскрава блискавиця.
І гуркіт молотом
Ударив і рознісся
По сонній ще землі,
Буркочучі невпинно:
"Я,Громовик,і злий
На зиму,що рослинам
Скувала дух,стара,
Й не думає вщухати -
Та вже прийшла пора
Гуртом її здолати.
Розбуркну навкруги
Я всю,що є,природу.
Дощ прожене сніги
На славу їй і вроду.
І щедрість сонця дасть
Наснаги відродитись
Лісам,полям й не дасть
Зимі дурній сказитись".
