присвячується Ю.К.
писати стало легше ніж просто дихати
зливаючись в крайнощі з ніччю
гублячи в ній себе
підходиш мовчки до прірви
запитуєш стиха "ну що там?"
прірва шепоче
заступи за межу
зірвись і впади у мене
впасти у неї щоб не писати віршів
в яких щастя давно вже у відпустці
за власний рахунок
у плані пожертви
разом із часом
скрученим в дулю
вмурованим в стіни
разом із тобою
к бісу те літо...
кулаками об стіни
якби ж стало легше
то можна було б і головою
і байдуже зовсім
що сусіди не люблять стуку
їм краще щоб все омертвіло
щоб ні шурхоту і ні звуку
у світі що вкриває кожного
ненавистю і любов'ю
що каже "спробуй дихати
я в тобі
я із тобою"
і ти відкриваєш штори
зовсім не лагаючи спати
до дідька ті сни
в яких забагато щастя
бо ти після них
почуваєшся ще більш
нещасним
коли прокидаючись знову
сам із собою
дивлячись в дзеркало
корчиш із себе чорта
викривляючи рота
від тієї що у тобі
від тієї що не з тобою
від тієї
що в серці
у мозку
у крові
закипає життя у журбі
на сторінках віршів із болю
написаних зовсім не мною
Тобою
Тобою
Тобою
27.08.2014р. [03:34>
