Ось такий я, ось такий проти ночі:
Я на лан чимчикую охоче,
Бо ж кумі, що стерня, що перина…
Кум мій лисий, а в мене чуприна.
Ось такий я, ось такий проти ночі:
Дві зорі – кумині манять очі.
Ось такий я, ось такий серед ночі:
До куми самі ноги волочать,
Бо ж кумі, що стерня, що перина…
Кум мій лисий, а в мене чуприна.
Ось такий я, ось такий серед ночі:
Мене кумонька бачити хоче.
Ось такий я, ось такий впродовж ночі:
Кума бавить і боки лоскоче.
Де мистецтву навчилась, вражина?
Жодна з мужем не втіє дружина.
Ось такий я, ось такий впродовж ночі:
Що не мить, то з кумою солодше.
Ось такий я, ось такий після ночі.
Кума мовить мені: «Славний хлопчик!»
Де мистецтву навчилась, вражина?
Жодна з мужем не втіє дружина.
Ось такий я, ось такий після ночі.
Сподобляє кума мої мощі.
Ось такий я, ось такий, любі друзі:
Не буває куми, щоб не в дусі.
Де б з кумою, бува, я не стрівся –
Ніби медом солодким об’ївся.
Де мистецтву навчилась, вражина?
Жодна з мужем не втіє дружина.
Бо ж кумі, що стерня, що перина…
Кум мій лисий, а в мене чуприна.
Ось такий я, ось такий, любі друзі:
Не буває куми, щоб не в дусі.
ID:
523144
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 13.09.2014 05:26:40
© дата внесення змiн: 03.12.2014 04:39:48
автор: Михайло Нізовцов
Вкажіть причину вашої скарги
|
