IN GOD WE TRUST
або
«Сарказмна сповідь»
А ви знаєте як падає літак? Теоретично. Мало хто може похвалитися таким досвідом. А от я знаю. Це коли ти сидиш, міцно вп’явшись пальцями у ручки крісла, спостерігаєш за істерично наляканою стюардесою, яка тремтячим американським акцентом повторює: «Fasten seat belts!», розумієш, що в тебе стрілка на колготах, а поряд сидить засмаглий брюнет і… чорт забирай, він напевне вже наклав у штани, бо мій погляд в його сторону здається засоромив красеня. Ці чоловіки! Він ще б заверещав (на пару з японкою біля кабінки пілота) і почав плакати!... Та ну її цю стрілку. Навіть якщо ми впадемо в лісі і я виживу, дикі звірі потравляться моїми синтетичними колготками. Хоч щось тішить. Та ні, є ще одне. Ха! Мій гомеричний сміх викликав переляк у мужчинки збоку (вибач, милий, ми в одному казані). Заради цього можна й вмерти. На мені шикарні сережки подруги моєї подруги, до якої у мене щира ненависть. Дорогезні)) Танцюй бал, тепер їх тикатиме собі на носа якась аборигенка. Сміх та й годі. Може хоч помолитись? Чи демонстративно виголосити промову про швидкоплинність життя і неминучість смерті, ну і ефектно знепритомніти? О, я це вмію) Це ж певне останні хвилини мого життя… На що я їх витратила, на свої божевільні роздуми? Хоч би з брюнетом познайомилась. Цікаво, що буде після падіння… Бах-бах, суд, рай-пекло, ми з брюнетом в одній палаті, віскі, романтика… Чи ні?
«Plane ignored the zone of turbulence. Let’s hope for the best»
Що??!! Ще раз і українською! Я ж уже готова була красиво вмерти! Знову мої плани коту під хвіст. Чорт, і ця стрілка на колготах мене дратує… ех, брюнет все одно лежить непритомний… Ой, проснувся, посміхнувся))) Чоловіки! Можна жити…)