Ми в павутині вже давно
Заповстались, застрягли
Замучені, лягли на дно
Нових пригод так спраглі.
Ми борсались, та руки нам
Скувала павутина
що ж, знай, керує лігвом сам
Ні, не павук, людина
У вертикальному ярмі
Ми в пастці висимо з тобою
Усе, на час цей ми в тюрмі
Готуймося тепер до бою
Навіщо потягнув мене
В тенета ці, що пахнуть смертю?
Скажу востаннє лиш одне:
Що було - те навіки стерто.
Дай відповідь, ми стоїмо?
Чи спроба утекти усе ще в силі?
Перед сумлінням ми не встоїмо
Для того не занадто ми сміливі.
Набридло. Я кажу тобі «прощай»
Ти боягуз, виси на тонкій нитці і надалі
А,дам тобі пораду,теж рушай
Бо серце й тіло твоє,знаєш,не зі сталі.
