Горіло серце, мов вогонь,
Душа палила крила,
І не підставиш тут долонь,
Наука в тім безсила.
Геть молода стоїть дівчина,
Та сльози проливає,
Під серцем б’ється вже дитина,
Про те ніхто не знає.
Вона налякана, самотня,
Куди іти, і що робити?
Що ступить крок, а там безодня,
Як їй кохання вбити?
Воно сліпе, мов кошеня,
Дитяче та не сміле,
Звідкіль взялося те маля?
Ще тіло геть не зріле.
А він погрався та пішов,
Пішов, не озирнувся,
І не згубив, і не знайшов,
За мить про все забувся.
Стоїть над прірвою вона,
Куди іти не знає,
А може вибачить рідня,
І все вона здолає.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/753-gorilo-sertse.html
