Усе пройшло. Кінець. Фінал. Всім браво.
Усе минуло – так повинно бути.
Ще сонце не розквітло золотаве.
Від сну ще не прокинулися люди.
Ще ранок не прийшов. Ще ніч. Одначе,
Такий неспокій… Вибач, що не звикну
Ніяк, що я тебе вже не побачу,
Що з спогадів зітруся з часом й зникну.
Що тільки на холодному папері
Мій образ запорошиться туманом.
Що ти ніколи не відкриєш двері,
І я тобі ніким тепер не стану.
Усе пройшло. Кому потрібні сльози?
Залишмо все. Скінчився термін дії…
Любов – не вірші. Ні!.. Любов – це проза.
Яку, напевно, я не зрозумію.
