Сонети і вірші,
Високі, благородні.
Цих вишуканих фраз
Мереживо і блиск -
Усі вони прийшли
Із витоків народних
Та з тих пісень, що нас
Взяли в полон колись.
З бабусиних казок,
Тих мудрості уроків.
Цікавих та страшних,
Де добрим був кінець.
То був найперший крок
З усіх наступних кроків
До цих вершин святих
І творчості взірець.
Та ще із "Кобзаря",
Що ми колись відкрили.
Як Біблію його
Читаєм все життя.
Поезій тих зоря
З дитинства освітила
До рідного всього
Високі почуття.
З дитиною брела
Нещасна Катерина,
Пробуджуючи в нас
І співчуття, і щем...
А, може, то була
Красуня-Україна,
Обдурена не раз
Підступним москалем?
Шевченківські віршІ ,
Вони тепер - народні,
Бо над усе любив
Вкраїну наш Тарас.
Молився від душі,
Щоб на краю безодні
Свавілля зупинив
Народ і гідність спас!
Яка б вона була,
Сучасна Україна,
Якби не той фольклор,
Що наш народ зберіг?
І, може, б не цвіла
Так мова солов"їна,
Якби не став "Кобзар",
Як вічний оберіг...
2013
мудро... 
