Волошки сяють у житах, як неба голубінь
І сріблом віддає роса мільярдом мерехтінь…
Цвітуть жита, цвітуть жита, багаті на врожай
І скоро ляже на столі чудовий коровай.
Ранкове небо зайнялось, неначе неба край,
Чекає промінь, щоб зійти - зростити урожай,
Парує річка і шумить - напоює поля,
І пахне хлібом отчий дім, моя свята земля.
Цілую житній колосок, щоб набирався сил,
Бо я теж колос на землі, зовуся просто – син…
Догляньте, люди, урожай і мир на цій землі,
Щоб довго-довго у гаях співали солов’ї!
І в нас волошки зацвіли у полі небесами,
І донечка моя мала збирає ïх для мами ...
Несе букетик квіточок, в очицях - сонце сяє,
Бо мама ніжно - ніжно так до серця пригортає ...
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00