* * *
Повільно за обрій заграва стікає,
Випростує темряву ніч неквапливо,
Щербатий сторожко з-за хмар виглядає,
Раптовий вітрець ворожить полохливо.
Лечу над землею, позбувшись кайданів,
Легкий, наче подих малої дитини,
Щасливий, неначебто сир у сметані, -
Нема перешкод, щоб мене зупинили.
Пікірую стрімко, борсаюсь в повітрі,
Здіймаюсь - відчувши шалену свободу.
Кінчається ніч, як завжди, непомітно -
І сонце виходить з далекого сходу:
Пускає світанок попереду себе,
А потім саме виповзає невдовзі,
Яскравим промінням осяює небо -
Я знову в буденності денній облозі:
Звичайна людина, в звичайному світі,
В звичайних ділах і звичайних турботах,
В звичайному, серед людей, розмаїтті.
Це вдень, а вночі - зовсім інша істота.
* * *
спасибо!
