Коли ти плачеш киця волохата
Хай витирає віченьки хвостом.
З віршів рядочок щирої присвяти
Нехай колише в люлі перед сном.
Щоби тобі барвіночок хрещатий
В стежину клала доля за селом.
І не томились ніженьки в дівчати
Й не засівалось поле буряном.
Щоби ніколи кулі і гармати
Не гомоніли гнівом за шляхом.
Ось проженемо ворога з під хати
Щоби веселка встала над Дніпром.
Щоб не прийшлось саменькій вікувати,
Спарує з гарним красенем вузлом.
Постеле м’яко з руженьки і м’яти
І защебечуть внучки за столом.
Звучить вже в вікнах солодко соната,
Загравсь надворі вітер наче гном.
Лягла Софійка спатоньки оката.
Вже укривають Янголи крилом!
Надобраніч онучці!!! А нам до Храму Господнього! Христос Воскрес! Веселих свят! Святкуймо і веселімося, а кремлівська жидівня нехай подавиться своєю вражою сльозою!
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нехай бабусі й дідусі
