Доколи посмішка твоя тривожитиме душу,
І сліз осіннього дощу вчуватиму я дотик?
Вогниста вранішня зоря, молю, я знати мушу!
Шепни лататтям по воді чарівний обрис слів…
Я знаю – взнаю кожен штрих, впізнаю кожну риску,
Адже недарма серця ключ вказав на перші ноти
Відколи цвіт очей змарнів від вроди тої блиску,
І хор думок навік змінив хмільний амурів спів…
