Доколи посмішка твоя тривожитиме душу,
І сліз осіннього дощу вчуватиму я дотик?
Вогниста вранішня зоря, молю, я знати мушу!
Шепни лататтям по воді чарівний обрис слів…
Я знаю – взнаю кожен штрих, впізнаю кожну риску,
Адже недарма серця ключ вказав на перші ноти
Відколи цвіт очей змарнів від вроди тої блиску,
І хор думок навік змінив хмільний амурів спів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492004
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2014
автор: Андрій Майоров