Частина перша
Танцюють всі! – цей клич несеться
Через екран на весь ефір.
«Танцюють всі» - так шоу зветься,
Я ним захоплена, повір!
На СТБ у час вечірній,
По п’ятницях звучить призив.
І я в увазі вся надмірній
Роблю у танець свій прорив.
Вже танці знаю достеменно:
Хіп-хоп і румбу – чудеса!
І танцюристів поіменно,
І навіть Сиска Гомеса.
Захоплює мене відвага
І труд дівчат і юнаків.
Прикута вся моя увага
До танцюристів-диваків.
За те люблю і поважаю,
Що в них майстерність – вищий клас.
Навчитись раптом забажаю,
Та жаль, що пролетів мій час
Коли могла я танцювати,
А то навчилась би тепер.
Пішла б у танці я по хаті,
Літвінов в шоку певно б вмер.
Чудові хлопці – Бобик й Яма,
Навчити вміють і судить.
Була б на совісті в них пляма,
Якби не вміли це робить.
Частина друга
На СТБ фінальні танці,
Кураж і сльози – все злилось.
Стає все менше й менше шансів,
Та все ж з них першим буде хтось.
Найкраща пара! – хто ж то буде?
Азарт продовжує фінал,
І SMS-ки з відусюди,
І оплесків нестримний шал.
На тиждень спокій і чеканя
Для нас, а фіналістам тим
Потіти й докладать старання,
Щоб шоу догодило всім.
Частина третя
Не можу я так скоро, друзі,
Розмову закінчить про танці,
Бо, як з фіналу ті вигнанці
Знаходжуся в сльозах і тузі.
Шкода мені цю пару третю,
Що закінчила виступ в шоу.
Тепер вже пізно вести мову
І підсипати в вогонь жару.
Наскільки злагоджені були
Всі рухи вправних молодят,
Підтримки, пластика: ви чули,
Як їх судив судійський ряд.
А я дала б їм переможців,
вони достойні на таке.
Та не таке вже не таке –
Лиш сльози у дівчат і хлопців.
Олег і Ліда здобули
Тяжким трудом нетлінну славу,
Та до кінця не дотягли –
глядач прирік їх до провалу.
Образливо, та що ж робить?
Усі вдають в нас демократів.
Не заслужили, знать, симпатій:
У глядача вердикт – не жить!
Судійство судить за майстерність,
Глядач – поняття розтяжне.
Залишить, або прожене,
Лиш грається безпосередність.
Такі ми люди, українці,
Нам би давали по червінцю,
Нащо тоді суд справедливий?
Найгірший вибір теж можливий.
Частина четверта
Так буде до кінця фіналу,
Побачите, що я вгадаю.
У переможці може вийти
Не той, хто міг би справді вийти
Достойником видовищ- танців,
Все буде, як у «помаранчів».
Для чого думку суддів слухать,
Зате на що є потім дмухать.
Що захотіли, те зробили,
Хоча і облизня зловили,
Так то ж самі ми вибирали,
Майдану босі генерали.
Отак завжди в нас українців,
Не буде з нас достойних принців.
Хоча в нас досвід обирати,
Та в результаті – одні втрати.
То не вгадали, то не знали,
А ми ж то думали-гадали…
Нічого! Ми народ терплячий,
колись діждемося удачі.
Зате тепер у нас обнова:
На шоу «маски» йти готові.
Там буде нова гра-утіха,
Багато буде сліз і сміху.
Частина п’ята
А танці що ж? Собі танцюють.
В них молодість, у них краса!
На сцені творять чудеса
І глядачів серця хвилюють.
Красиві хлопці і дівчата,
Вкраїна славою багата.
На кастинг знову всі спішать
Себе у танці показать.
Залюблена у молоді обличчя,
Усім я хочу побажать:
Дотанцювати до сторіччя,
Красою танців світ вражать!
ID:
491627
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 10.04.2014 21:10:10
© дата внесення змiн: 10.04.2014 21:10:10
автор: Едельвейс137
Вкажіть причину вашої скарги
|
