Сонце світить мені в очі.
Грається, знущається.
Я не можу жити!
Ночі!
Доля також помиляється!
Я була помилкой долі.
Я буду страждати!
Дай мені хоч болі! Болі!
Аби не вмирати!
Долю, мила, подивись!
Я – ніхто...ніщо...
Я – пляма.
Пляма бруду, пляма ночі...
Доле, я тебе чекала...
Я чекала все життя,
Коротке, нікчемне.
Але ж я іще дитя!
А вже очі темні....
Дай мені краплинку мрії!
Дай хоч мить спокою!
Та закриті в долі вії,
Що ж робитимеш зі мною?
А, може, смерті дай?
Лиш смерті...
Вічний спокій, тихий сон.
Так! Скажи слова відверті!
Так! Віддай мене в полон!
Доле, я хочу почути слова
Які неможливо почути.
Скажи їх, мене добива.
Не жалій мене. Дай заснути!
А ти мовчиш... мовчиш...
Чому?
Доле, я тебе благаю!
Доле, я ж тебе молю!
Мила, я тебе чекаю!
Ні! Забери у мене все!
Забери останній подих!
Припини це все лише,
Все життя, до мілких сотих.
Забери у мене мрію,
Забери, хоч і нема!
Останні сльози я посію,
Хай з них виросте трава!
Сонце світить мені в очі,
Грається, знущається...
Я не можу жити....
Ночі!
А Доля вже прощається....
