ТАЄМНИЦЯ
Дарую таємницю дивну –
ЇЇ почуєш в шепоті вітрів,
Теплом вогню відчуєш в пору зимну
І в ароматі тисячі морів.
Земля, що під ногами в на з тобою,
Про це дізналась вже давно,
Можливо хтось назве її любов’ю,
Для мене ж це – п’янке вино!
Букет його складається з кохання,
Зі сліз, що ледь тримаю на очах,
Із невимовного шаленого бахання,
Яке сховаю в найтемніших я ночах.
Не має в ньому й нотки благородства,
Присутній присмак лиш розпусти.
Пробач мені це неподобство,
Й скажи, що вже ніколи не відпустиш.
Все пий, до дна, це лиш для тебе,
Нікому я і краплі не віддам,
Простить з тобою нас лиш небо
Життя ж …
Це не пробачить нам.