А вічність - це нездійсненна мрія,
Так придумано життя - усі минаємо.
Тут в кожного є своя стихія,
На що ж ми свій час витрачаємо?
Зважую - тони секунд на смітник,
Хочеш вічність - віддавай свою душу.
Хто тільки збагачуватися звик,
Я того пожалію, не вб'ю, не задушу.
Він загубився у власному ж царстві,
Втратив зір через величезний паркан.
Тримав людей у кров'яному рабстві,
А тікаючи - попався у свій же капкан.
Чи сумують за ним золоті унітази,
Чи куплені друзі поможуть в біді?
Може зігріють його найкрасивіші вази,
Або врятує від потопу яхта на воді?
Купити вічність й чорту не вдавалось,
Скільки б приніс він молодих життів.
Йому буде являтися й уже не раз являлось
Той біль, ті сльози самотніх матерів.
Адресовані прокльони його не покинуть,
Сказані щиро та відверто - збудуться.
А молоді серця, які за Україну гинуть,
Ніколи не зітруться, ніколи не забудуться!
дякую! 
Герої не вмирають!!! 
