Лиш пару слів
І пару вдохів,
Ти вся уже на тому боці,
В реальності своїй живеш -
Себе від смутку бережеш.
Манить до тла, до мозку кістки,
Життя що квітне лиш вночі
І серце зжалене в журбі,
Бо ж спалені давно мости.
Нема шляху назад тобі.
Лякає місто висотою,
Натхненно п’є воно й парі
Складає із твоєю самотою.
Багато ритмів і казок,
Ти це, вживаючи, посміла
Бездумним кроком до зірок,
Та не стерпіла і злетіла.
Тепер сміттям у місті мрій,
Твоя душа безтямна нині,
Утоптана в бруківку днів,
Заведена у хлів зневіри.
Погасле скло палких вітрин.
У них, твої погаслі очі.
Не манекен і не модель
А згусток спаленої ночі.
Тобі брести лишень вперед,
Не повернутися ніколи,
Не пережити той момент
Як напрямок обрало сміло.
Лиш пару слів,
Лиш погляд мрій
І зачарована тобою,
Юрба охоплена жагою.
З реальності тебе зірве і понесе…
І понесе….