Зіграй мені мелодію на струнах ночі,
Кохай мене душею й тілом без кінця.
Моє єство тебе єдину тільки хочеть,
Постійно, без упину і без вороття.
Згорай в мені, торкай тремтячі губи,
Шепчи про те, що ти тільки моя навік.
Що більше так ніхто вже не полюбить,
Як любиш ти мене сильніше кожен рік.
Зім'яті простині багато пам'ятають,
Холодні зимні ночі, теплі літні дні.
Записки твоїм почерком мене чекають,
В кімнаті нашій на пустій стіні.
Двоє безумців сковані одним прозрінням,
В одному напрямку на різних полюсах.
Щасливців двоє зв'язаних одним везінням,
В одній історії на різних сторінках.
Тонули в пристрасті, сплітали міцно руки,
Так важко дихали, приймали спільно душ.
Сусіди слухали кохання дивні звуки,
Помада вся розтерлася і розтеклася туш.
На грані, на краю гріховності,
Під враженнями наших почуттів.
Ми осягли останній пік духовності,
Без болю і жалю, мільйоном щирих слів.
